У світі, де кожна хвилина вчителя заповнена дзвінками, питаннями, уроками та відповідальністю, так легко загубити власний внутрішній голос. День за днем — мов за розкладом — турбота про учнів, плани, контрольні, батьківські збори… І десь серед цього шаленого ритму непомітно стираються барви. Саме тому арт-терапія — не просто заняття, а тиха гавань, де вчитель знову стає собою.
Таке розвантаження для вчителів Софіївсько-Борщагівського ліцею запропонувала керівниця арт-терапевтичного гуртка Центру культури і дозвілля Борщагівської сільської ради Людмила Карпік.
А саме розпис гіпсових фігур “Джерело світла та енергії” — це момент, коли час сповільнюється. У руках — пензлик, перед очима — біла фігурка, а в душі — простір для дива. Кожен мазок фарби — як глибокий вдих. Колір лягає на гіпс так само, як спокій лягає на розбурхану свідомість. Ви обираєте синій — бо хочеться неба. Додаєте жовтого — бо бракує сонця. А ось зелений — як спогад про траву в дитинстві, де ще не було втоми.
Це не мистецтво за правилами — це мовчазний діалог з собою. Тут немає правильного чи неправильного. Тут є тільки щирість, яка оживає у фарбах. Інколи вчитель починає розпис з напругою, зі скепсисом… Але минає кілька хвилин — і плечі опускаються, очі м’якшають, а на обличчі з’являється перша усмішка. Несподівана. Легка. Жива. Це терапія, яка не говорить — вона відчувається. І коли фігурка вже готова, це не просто розмальована статуетка. Це маленька перемога над втомою. Це доказ: я ще можу відчувати, творити, мріяти!
