22 та 23 квітня у бібліотеках Борщагівської громади творчі працівники Центру культури і дозвілля Борщагівської сільської ради провели урочисті заходи, присвячені Дню вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС “Хоробрі серця”.
Подія об’єднала громаду у глибокій вдячності та шані до тих, хто ціною власного здоров’я і життя рятував світ від катастрофи.
На заходах виступили Народний аматорський колектив “Барви” та Народний аматорський вокальний гурт “Чураївна”, які подарували присутнім щемливі пісні, пронизані пам’яттю, скорботою та гордістю. Особливо зворушливим став виступ вихованців дитячого театрального гуртка-студії “Т.В.О.Р.Ч.І.” Центру дитячої та юнацької творчості “Апельсин Плюс”, які представили літературно-музичну композицію, що сколихнула пам’ять про страшну екологічну трагедію.
Особливо щемливою виявилася розповідь ліквідатора Віктора Шевченка, одного із тих хто опинився в епіцентрі трагедії. Він був водієм вантажівки, що доставляв пісок до зруйнованого реактора. Його місія була надзвичайно небезпечною – під шквальним рівнем радіації він підвозив тонни піску для засипання розпеченого реактора, щоб зменшити викиди. У своїй розповіді він згадував: «Я не думав про радіацію. Їхав і їхав. Головне було – встигнути. Нас вчили, як кидати мішки з піском, але ніхто не міг навчити, як не боятися. І все одно ми були там… бо треба було.» Його історія – це приклад самопожертви, звичайної людини з надзвичайною мужністю.
У рамках заходу зі словами вдячності до ліквідаторів звернулася голова Софіївсько-Борщагівського первинного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, членкиня Національної спілки письменників України, кандидат педагогічних наук Тетяна Петровська.
Звернулася не як митець, а як людина, яка усвідомлює ціну життя, врятованого чужим героїзмом: «Ваші руки тримали землю, яка горіла. Ваші очі бачили те, що ніхто не мав бачити. Ваші серця витримали біль, за який людство досі не знає, як подякувати. Ми живемо — бо ви були там.» Це звернення стало моральним містком між поколіннями — між тими, хто пам’ятає, і тими, хто має пам’ятати.
У бібліотеках діяла тематична виставка, де були представлені світлини, статті та книги присвячені Чорнобильській трагедії.
