Для людства театр є традиційним видом мистецтва. Він уже не одне тисячоліття багатопланово впливає на особистість: пояснює світ, створює емоційні імпульси для діяльності людей, виконує величезну виховну роль і тим самим сприяє формуванню якостей, необхідних для життя в суспільстві. Сьогодні надважливим завданням є культурний розвиток молоді, її світогляду та системи цінностей, духовного та творчого потенціалу.

Тому, з культурно-виховною метою, разом із підлітками з читацького клубу “Літературна майстерня”, який діє у Публічній бібліотеці, бібліотекар Анастасія Гарбуз відвідали Національний Академічний Драматичний театр імені Івана Франка.

 Для перегляду обрали чудову п’єсу “Лимерівна» класика української літератури Панаса Мирного (1849-1920 рр.), в якій рушійною силою конфлікту є пристрасне кохання, яке непідвладне жодним компромісам і на яке здатні лише цілісні вольові особистості.

Як і більшість драматургії 19 століття, в основі сюжету п’єси покладено український фольклор – однойменну народну баладу про Лимерівну. Бідна мати, вдова примушує дочку – Наталю відмовитися від бідного, але такого коханого Василя і вийти заміж за нелюба Карпа, сина багатої пихатої Шкандибихи. Наталя, яка любить і й жаліє свою матір-п’яничку, чинить опір її волі. Хитрістю, брехнею, намовляннями Наталю все ж примушують погодитися на цей шлюб. Згодом вона дізнається, що її ошукано. Єдиний вихід – кинути осоружне життя й податися з коханим у вільні степи або…

Вистава вражає своєю емоційністю, бурхливістю подій, моторошністю атмосфери, музикою, що стискає серце. Неможливо було відвести погляд від сцени: гра акторів просто неймовірна! 

Дівчата емоційно обговорювали всі моменти у виставі, намагались зрозуміти підтекст та характери героїв. Аплодували стоячи. Театр це краще аніж перегляд серіалів чи кінофільмів в кінотеатрах, адже відчуття присутності в атмосфері подій на сцені – дає цінну поживу для розуму та емоцій.

Дівчата задоволені, бажання відвідувати театр зросло вдвічі.