22 листопада 2025 року, біля Храму Казанської ікони Божої Матері та Новомучеників українських у с. Софіївська Борщагівка відбувся скорботний захід до Дня пам’яті жертв голодоморів.

Присутні вшанували пам’ять загиблих і померлих від голоду українців хвилиною мовчання, запалили лампадки та поклали квіти й колоски до пам’ятного знаку жертвам геноциду Українського народу.

З промовами до учасників заходу звернулися: Роман Гах, заступник Борщагівського сільського голови та Тетяна Петровська, голова Софіївсько-Борщагівського первинного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, членкиня правління Київської обласної організації Національної спілки письменників України.

Директорка ЗДО «Золотий Колосок», місцева жителька Людмила Савенко розповіла трагічну історію своєї сім’ї. У часи голодомору в родині її бабусі загинули діти і дорослі. Невимовний біль втрат пережила тоді майже кожна українська родина.

Координатором заходу стала Катерина Корчинська – художній керівник Центру культури і дозвілля.

Тематичні вірші та уривки зі спогадів очевидців тих страшних часів прочитали вихованці Борщагівської школи мистецтв.

Панахиду за жертвами голодоморів звершив настоятель храму отець Володимир Табачин.

Голодомор 1932–1933 років — рана нашої нації, що не гоїться. Комуністичний тоталітарний режим забрав у людей хліб і прирік мільйони на смерть. Це був свідомо спланований акт геноциду, спрямований на винищення української ідентичності та права жити на власній землі.

Сьогодні українці знову мають справу з тим самим агресором і тим самим почерком зла — російським терором, масовими вбивствами, спробою знищити нас як народ. Але воля до життя, яка допомогла вистояти нашим предкам, живе й у нас.

Наш обов’язок перед мільйонами невинно убієнних — не допустити повторення геноциду, вистояти та перемогти у війні, зберігаючи єдність і прагнення до свободи.